Свічка Пам’яті: Шана Загиблим Героям – Зюбровський Антон Ігорович
Спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО «БФ «Джерело рідного краю»
Війна забирає життя захисників України. Удвічі боляче, коли це життя молодої людини, хто міг би ще жити, творити, любити… 22 квітня 2025 року роковини загибелі нашого земляка розвідника-санітара Антона Ігоровича Зюбровського, життєва зірка якого згасла в районі міста Часів Яр. До свого 19-річчя він не дожив лише один місяць…
Народився Антон 20 травня 2005 року в селищі Новоданилівка. Закінчив 9 класів Новоданилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Згодом Казанківський професійний аграрний ліцей. Проживав з мамою, братом і сестрою у селі Дмитро-Білівка Казанківської громади. Коли почалася війна, мати Антона Альона Зюбровська стала військовослужбовцем ЗСУ. Наслідуючи приклад та високу громадянську позицію матері Антон самостійно, без відома рідних, звернувся до військкомату й теж підписав контракт на службу в лавах Збройних Сил України.
Зі слів хрещеної матері Марії Гериш: - «Ніхто не знав, що він став добровольцем. Коли дізналися — питаємо: “Нащо?” А він каже: “Я так хотів, щоб ви цього не знали. І хто, як не я? Це наша чоловіча справа – вас захищати».
Таким чином 18-річний Антон ухвалив непохитне рішення захищати Україну, підписавши контракт та долучившись до 120-го окремого розвідувального батальйону 51-ої механізованої бригади. Він став розвідником-санітаром, приймав участь в бойових діях в найгарячіших точках цієї війни - місті Бахмут та місті Часів Яр. Підрозділ Антона, виконуючи чергове бойове завдання, потрапив під щільний мінометний обстріл російських окупантів, Антон при цьому отримав вибухові поранення, несумісні з життям.
В пам’яті односельчан, друзів, побратимів він залишиться як вихований, відповідальний та справедливий юнак. Верба Неля Алімівна, класний керівник, згадує: - «Він був опорою для матері з дитинства, а для сестри — як батько. Веселий, добрий, з яскраво вираженим почуттям справедливості. У школі завжди відстоював свою точку зору. Дружив з усіма однокласниками, не мав обраних друзів — він був для всіх своїм. В нашій пам’яті він залишився живим».
Слова хрещеної матері доповнюють образ: - «Чудовий, чуйний хлопчик, який ніколи не відмовляв у допомозі. Якщо щось пообіцяв — обов’язково зробить. Хазяйновитий, слухняний. І за цей рік ще не було жодного дня, щоб ми не згадали про нього...»
Схилімо голови у доземному уклоні молодому Герою, полеглому у страшній війні.
Схилімо голови перед жертовністю Антона Зюбровського, перед його безмежною відданістю Україні. Ми ніколи не забудемо його імені, ніколи не забудемо його подвигу.
Вічна слава і шана Герою!
