Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Козаченко Андрій Борисович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»)
26 грудня виповнюється річниця з дня смерті Андрія Борисовича Козаченка, жителя станційного селища Казанка.
Андрій народився 30 січня 1996 року в селі Лоцкіне Миколаївської області. Своє навчання проходив в ЗОШ-інтернаті №2, а своє дитинство в дитячому будинку. Згодом продовжив навчання в Горохівському професійно-аграрному ліцею, де здобув спеціальність муляра-штукатура та плиточника-облицювальника.
В 2018 році переїхав зі своєю родиною до смт Казанка Миколаївської області, згодом родина оселилася в с.Казанка, де Андрій працював в сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Прометей».
А потім у його життя, як і життя мільйонів українців, увірвалася війна… З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації до України в лютому 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та направлений на військову службу до військової частини А-4740 (с. Верхнячки Черкаської області) 4-ого окремого стрілецького батальйону. Після проходження військового навчання в Естонії, переведений до військової частини А-4640, що входить до складу 46-ої окремої аеромобільної бригади на посаду старшого стрілка-оператора 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 2-ої штурмової роти. Приймаючи участь в бойових діях, був неодноразово пораненим, отримував контузії.
На жаль, 26 грудня 2023 року життя старшого солдата Козаченко Андрія (позивний «Козак») обірвалося поблизу села Миколаївка Покровського району, Донецької області внаслідок нещасного випадку. Він підірвався на міні та отримав поранення, несумісні з життям. Захиснику було лише 27 років… Він боровся за те, аби Україна була вільною та незалежною.
«Андрій був ще зовсім молодим. Попереду в нього було ціле життя, сповнене мрій, планів і прагнення жити в незалежній Україні. Він мав багато друзів і був душею компанії. Його оптимізм, комунікабельність і готовність завжди прийти на допомогу стали рисами, які запам’ятаються всім, хто знав. Він був люблячим чоловіком та турботливим батьком» - ділиться своїми споминами дружина Ірина.
3 січня 2024 року жителі Казанківської громади з глибоким сумом та з усіма військовими почестями провели в останню земну дорогу захисника. Ще один мужній воїн поповнив небесне військо. Пам’ятаймо кожного, хто віддав найцінніше – своє життя за мирне небо рідної землі
У Козаченка А.Б. залишилась дружина та троє дітей.
Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
