Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Федоренко Андрій Леонідович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО "БФ «Джерело рідного краю»)
Сьогодні, 18 листопада, минає друга річниця з дня загибелі жителя нашої громади, мужнього воїна Федоренка Андрія Леонідовича.
Андрій Леонідович народився 2 березня 1995 року в селі Володимиро-Іллінка, Бобринецького району, Кіровоградської області. Навчався в Докучаєвській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Устинівського району. Закінчив Новобузький коледж Миколаївського національного аграрного університету за спеціальністю «Організація і технологія ведення фермерського господарства» в 2014 році. Працював за фахом в с. Криничне Устинівського району.
В квітні 2015 року був призваний на строкову службу в ряди ЗСУ, яку проходив в військах ПВО Одеського військового округу. Протягом проходження служби в 2015-2016 роках залучався до військових дій в зоні проведення АТО. Після демобілізації з новоствореною родиною оселився в с. Дмитрівка, Казанківської громади. Працював в Казанківській виправній колонії №93.
З початку повномасштабної війни 2022 року працював в Казанківському РТЦК та СП (п’ять місяців). Розпочинав шлях учасника російсько-української війни на блокпостах за Володимирівкою, на підступах до Снігурівки. Пізніше став старшим солдатом 2-ої роти 34-ого батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади (в/ч А1736) на посаді навідника механізованого відділення-бойова машина механізованого взводу механізованої роти військової частини А4395 (позивний «Вовк»), що дислокувалася на Херсонському напрямку.
Загинув біля населеного пункту Одрадокам’янка, Бериславського району, Херсонської області під час розвідувальних дій на окупованій території 18 листопада 2022 року. Захисник отримав смертельні поранення несумісні з життям. Воїну було 27 років…
«Андрій був щирим, доброзичливим, працелюбним, відповідальним до своїх функціональних обов’язків, відкритим у спілкуванні, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Він мріяв про Перемогу та наближав її з усіх сил»,- добрими та щирими спогадами ділиться Позняков Олександр, начальник служби Державної Установи «Казанківська виправна колонія (№93)».
У Андрія залишилися дружина та син.
Вічна пам’ять і слава Герою, який до останнього подиху був вірний військовій присязі в боротьбі за незалежність та свободу Україні!
