Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Пеньков Данило Олександрович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО "БФ «Джерело рідного краю»)
12 листопада минає рік з того дня, як трагічно обірвалося життя нашого земляка, мешканця Новолазарівки, Данила Пенькова. Молодий, життєрадісний, добрий, чесний і відданий своїй країні – таким його запам'ятають назавжди жителі Новолазарівського старостинського округу: рідні, друзі, однокласники, сусіди. Безжальна війна обірвала його життя, коли він мужньо боронив рідну землю від ворога, залишивши за собою світлу пам'ять та величезну порожнечу в їх серцях.
Данило народився 19 червня 1984 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Згодом родина оселилася в селі Новолазарівка, де Данило закінчив місцеву школу. В 2002 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив в 25-тій окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді в місті Новомосковськ. Після служби Данило обрав фах будівельника і працював на об’єктах, які зводила його будівельна бригада по всій Україні.
5 серпня 2022 року Данило добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Молодший сержант Пеньков Д.О. ніс бойову службу у 23-му окремому мотопіхотному батальйоні «Хортиця»на посаді командира відділення та бойової машини. Його служба в Луганській та Донецькій областях була сповнена відваги та відповідальності. Саме під час одного з бойових завдань по стримуванню штурмових дій противника, 12 листопада 2023 року, Данило загинув у районі населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області. Йому було лише 39 років.
Зі слів класного керівника Лариси Борисівни Вакарь, Данило був здібним та відповідальним учнем, який завжди активно брав участь у шкільних заходах і змаганнях. "Це був юнак життєрадісний, товариський, добрий, порядний. У різних ситуаціях завжди відстоював справедливість, за що його дуже поважали однокласники та вчителі," — згадує вона. Лариса Борисівна впевнена, що світлий спомин про Данила назавжди залишиться в серцях односельчан, друзів та всіх, хто мав честь знати його.
Іван Бобаш, друг і кум Данила, розповідає,що той був надзвичайно відданим своїм друзям. "Коли Данило приїздив у відпустку, завжди знаходив час відвідати всіх знайомих, ніколи нікого не забував. Часто дзвонив з фронту, питав, як у нас справи, ділився своїми думками. Окрім того, у Данила була особлива пристрасть – риболовля. Він любив сидіти з вудкою біля води, і це приносило йому спокій і радість. Даня дуже любив дітей, і, хоча своїх у нього не було, він завжди з теплотою ставився до малечі."
Однокласниця та подруга Данила, Любов Ярова, пригадує його як хлопця, який завжди був "на крок попереду". "Пригадую той день, коли Даня з’явився у нашому класі. Симпатичний, з пронизливими карими очима, він відразу заповнив собою весь простір. Данило був талановитим, привітним, найрозумнішим учнем класу, але водночас і найскромнішим. Разом з ним ми обирали складати іспит з права. Я зробила це через симпатію до вчителя, а Даня – через мрію пов’язати своє життя з військовою справою. Він завжди мав розуміння того, що хоче робити в майбутньому, зі шкільних років був готовий стати на захист своєї Батьківщини. І коли настав час - не вагався.»
Його життя — це яскравий приклад того, як сильною волею, людяністю та любов’ю до рідної землі можна торкнутися сердець багатьох людей. Вічна слава та пам’ять Воїну Світла Данилу Пенькову!
