Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Тодоров Олексій Сергійович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»)
Війна продовжує множити горе, забираючи дорогих та рідних людей. Прийшло горе до хати Севко Лариси Анатоліївни… Додому на щиті повернувся її син Тодоров Олексій Сергійович. Найбільше горе для матері – ховати свою найріднішу єдину дитину, до якої тепер можна буде звертатися лише на фото та здіймати очі до неба.
Олексій Тодоров народився 25 травня 1988 року в місті Новий Буг. Закінчив дев’ять класів Новобузької ЗОШ №3. Працював будівельником.
Одружився, народилася донечка. Однак сімейне життя не склалося і він переїжджає до Казанки.
Шлях воїна для Олексія Тодорова розпочався ще з проведення антитерористичної операції з вересня 2015 року по серпень 2016 року, де він брав участь в бойових діях на території Луганської області. Потім повернувся до цивільного життя та до колишньої роботи. Переїхав до с.Осмаки Менської громади Чернігівської області. Створив ще одну родину, в якій виховував дві доньки.
Олексій Тодоров став до лав ЗСУ в листопаді 2022 року. Брав участь у звільнені м.Снігурівка. Разом з побратимами солдат, навідник-кулеметник Тодоров О.С. (позивний «Тодор») наближав перемогу у найгарячіших точках Донецької області у складі 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Останнє – село Никифорівка під Бахмутом… Під час мінометного обстрілу він загинув 17 травня 2023 року.
21 травня 2023 року наша громада попрощалася з Героєм-захисником Тодоровим Олексієм Сергійовичем. Згасла ще одна земна зірка. А небесне військо поповнилося ще на одного воїна, який став нам ангелом-охоронцем. Йому навіки 35…
Він любив життя, свою маму та сім’ю, встиг так багато зробити за свій короткий вік, який відміряла доля… І міг зробити ще скільки добрих справ, мав багато мрій.
Вічна шана та доземний уклін Герою! Пам’ятаймо, якою ціною ми зустрічаємо кожен день.
