Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Тинкалюк Валентин Володимирович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»)
Валентин Тинкалюк – наймолодший юнак в небесному легіоні наших полеглих земляків-захисників. 3 березня 2022 року він відзначив своє 19-річчя, а 18-го – пішов у засвіти. Безжальна війна кривавими російськими руками зруйнувала його долю, плани та надії, зруйнувала цілий всесвіт юнака...
Народився він 03.03.2003 року в селі Троїцько-Сафонове. До 8 класу навчався в місцевій школі. «У 2018 році я була класним керівником 9 класу» - згадує вчителька Григор Надія Олексіївна - «Деякі діти мали намір навчатись в інших навчальних закладах, тому свято останнього дзвоника було присвячене не тільки одинадцятикласникам, а і дев’ятикласникам. За сценарієм свята був танець де юнаки-старшокласники мали танцювати з дівчатками-першачками. Але хлопці 9 класу раптом засоромились і відмовились танцювати. І тільки один юнак погодився. Це був Тинкалюк Валентин. Саме він зміг переконати інших хлопців, мовляв:«Та давайте станцюємо, це ж майже випускний!». Несподівано всі погодились.
Танцювали вальс, було дуже красиво і зворушливо. Дівчинка-партнерша по танцю так захоплено дивилась на Валентина... І не дивно. Юнак був дуже вродливий: стрункий, чорнобровий, кароокий... Дівчата-однокласниці звикли до його краси, тому звертались до нього «Валік-красунчик». Вони його всі любили, бо Валентин був не тільки вродливим, а й дружелюбним, добрим і чемним хлопцем. Можна багато пригадати, але цей випадок виринув із свідомості першим. Бо той його вчинок свідчить про те, що ця дитина дуже любила життя... Сумно згадувати і сльози на очах ...»
З 2018 по 2020 роки Валентин був студентом Одеського юридичного ліцею. Під час навчання хлопець показав себе як розумна, старанна людина, добре вихована і товариська. Всі вчителі згадують хлопця з теплом у серці. Однокласники до сих пір не можуть повірити у страшне.
Після закінчення ліцею вступив до КПАІТ ОНАХТ (Перший приватний інститут харчових технологій), де отримав саму мирну професію – кухаря. Але хлопець завжди мріяв стати військовим. Перед очима був приклад старшого брата, який був хлопцеві за батька. Олександр Тинкалюк з 2014 року приймав участь в бойових діях на сході держави, будував подальшу військову кар’єру.
У 2021 році Валентин почав службу у лавах ЗСУ на посаді оператора БПЛА розвідувального взводу морської піхоти, який того часу базувався у с.Дачне Одеської області, проходив навчання у м. Львів.
З першого дня повномасштабної війни Валентин у складі свого підрозділу прибув до м.Одеси. До початку березня разом з побратимами брав участь в обороні нашої батьківщини на території Херсонської області, в районі Олешківських пісків та Кінбурнської коси.
17 березня 2022 року Валентин Тинкалюк, матрос 137 окремого батальону морської піхоти, командир відділення аеророзвідки у складі свого взводу прибув до м. Миколаїв в очікуванні подальшої передислокації. Хлопців розташували на ночівлю у казармах 79 ОДШБр. І саме в цю ніч, з 17 на 18 березня російські окупанти завдали два удари ракетами «Калібр» (о 5.58 і о 5.59 ранку) по казармам морських піхотинців через зраду керівника Миколаївської окружної прокуратури Геннадія Германа, який передав дані про розташування військовослужбовців росіянам (засуджений довічно за держзраду). Остаточна кількість жертв до цього часу не встановлена. Серед загиблих був і наш Валентин. Разом з командиром загинули всі 24 чоловіка взводу, яким керував він (казарма знаходилась в епіцентрі вибуху).
Валентина поховали у м.Одеса 30 березня 2022 року на західному кладовищі. Якщо ви колись відвідаєте це кладовище, то побачите Алею Героїв - місце пам’яті, смутку і гордості. А на місці загибелі морських піхотинців миколаївці та родини спорудили пам’ятний знак.
Валентин, сонечко, пам'ятаємо Тебе. Такі, як Ти - незабутні. Зовсім мало жив на землі, але Твоє зіркове ім'я тут, на землі, викарбовано в наших серцях.
