Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Дегтяр В’ячеслав Васильович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»)
2 березня 2024 року Львів попрощався із нашим земляком, жителем села Миколо-Гулак В’ячеславом Васильовичем Дегтярем. Він народився у Кривому Розі 31 березня 1971 року та виріс в середовищі, де цінувались працелюбність і патріотизм. Шкільні роки В'ячеслав провів у Криворізькій гімназії №62, де проявилися його лідерські якості та глибоке відчуття справедливості.
Вступивши до Відокремленого структурного підрозділу Гірничо-електромеханічного фахового коледжу Криворізького національного університету, В'ячеслав обрав шлях, який дозволив йому глибше пізнати технічні науки та механізми. Набуті знання та вміння виявилися незамінними в його подальшому житті, особливо при проходженні строкової служби в автомобільних військах.
Після служби В'ячеслав повернувся до мирного життя, оселившись із сім'єю в селі Миколо-Гулак, де він займався сільським господарством. Міський хлопець полюбив землю та працю на ній. В'ячеслав захоплювався спортом, багато читав, виховував двох синів, яким він намагався передати свої життєві принципи. За словами рідних «В'ячеслав був відданий своїй землі і завжди казав тільки правду».
Він не зміг стояти осторонь коли розпочалася антитерористична операція, ставши, як і багато інших, на сторожі цілісності своєї країни. Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Під час повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році В'ячеслав знову взяв до рук зброю, вже 25 лютого приєднавшись до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил Збройних Сил України. Він продовжував захищати свою країну з незламною сміливістю та відданістю справі, з повним розумінням важливості своєї місії, виконуючи завдання на найважчих ділянках фронту, зокрема у Волновасі та Вугледарі, де ситуація була особливо напруженою.
Трагічно загинув 8 березня 2022 року, залишивши після себе родину - дружину Людмилу та двох синів, яким він був не тільки батьком, але й прикладом мужності та справжнього патріотизму.
Людмила зіткнулася з випробуваннями, які вимагали від неї неймовірної мужності та сили духу. Процес отримання підтвердження про смерть В’ячеслава виявився тривалим та болісним, оскільки офіційне сповіщення прийшло лише через два з половиною місяці після його смерті. Протягом двох років жила вона у невизначеності та очікуванні, не знаючи, чи зможе колись провести в останню путь свого чоловіка, віддати землі його останки. Мужність Людмили, яка змогла знайти сили отримати тіло свого чоловіка та поховати його з усіма почестями, що належать Герою, додає глибини цій героїчній історії, свідчить про непохитну любов та повагу до пам'яті загиблих захисників.
2 березня 2024 року В'ячеслава поховали у Львові на Личаківському військовому цвинтарі, на Полі Почесних Поховань - "Марсове поле". Це місце вічного спочинку новітніх героїв російсько-української війни, де покояться сміливці, які віддали свої життя за свободу та незалежність України. Пам'ять про В'ячеслава та його героїчний вчинок залишатиметься в серцях близьких та усіх, хто цінує справжній героїзм.
Те, що В'ячеслав Дегтяр пройшов шлях від звичайного мирного жителя до Героя, який віддав життя за свою країну, заслуговує на глибоку повагу та вшанування. А його життевий приклад - взірець самопожертви людини заради своєї країни та родини.
