Герої Крут і досі на війні
106 років тому на захист Києва в ході Першої російсько-української війни 1917-1918 років стали учні 1-ої Української юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького. 29 січня 1918 року під станцією Крути 450 юнкерів і 20 старшин цієї школи спільно з сотнею (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного студентського куреня січових стрільців вступили в бій з російськими підрозділами, сформованими в переважній більшості з росіян, озброєних й споряджених петроградським Раднаркомом. Прийнявши бій вони затримали неприятеля на чотири дні, що дозволило українському урядові забезпечити визнання української державності на міжнародному рівні.
З п’яти сотень воїнів – 140 юнаків і старшин загинули, до 150 були поранені чи потрапили в полон та були жорстоко закатовані ворогом. По суті, це були 18-20-річні юнаки (теперішньою мовою – курсанти), учні та студенти, майже діти за віком – справжні герої.
Тому для українського народу «Бій під Крутами» став символом героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України, героїзм і самопожертва яких викликає болючі аналогії з сьогоденням.
Не треба бути великим вченим, щоб побачити чіткі історичні паралелі між тодішніми подіями і сьогоденням. Тільки-но Україна повернулася в бік європейського розвитку, наш північний сусід за допомогою всіх можливих засобів забажав зупинити ці кроки. Серед нинішніх захисників України є ті, хто повторив подвиг Героїв Крут — ступив у безсмертя прямо зі студентської лави. Вони склали голови, боронячи сучасну Україну від агресора.
Правонаступником першої військової школи ім. Богдана Хмельницького є Київський військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (скорочено ВІТІ). Саме на його плацу більше 100 років тому бойовий вишкіл проходили юнаки-крутівці. Сучасні курсанти, як і крутівці у свій час, свідомо йдуть опановувати військове ремесло під час війни у країні, і готові боронити українські кордони від російського окупанта. Ці юнаки, як і їхні однолітки більш як 100 років тому, беруться за зброю. Вони добре усвідомлюють, що після навчання на них чекає справжня війна. Війна, у якій важливою фігурою на полі бою був і залишається офіцер. 29 січня 2018 року було встановлено історичну справедливість - ВІТІ було присвоєно почесне найменування «імені Героїв Крут». Відтоді Інститут провів копітку роботу: змінив символіку, увів у дію почесні нагрудні знаки для курсантів, офіцерів та науково-педагогічних працівників.
А 24 лютого 2022 року курсанти інституту підтвердили це почесне звання, ставши, як і їх однолітки 104 роки тому, на захист столиці України, прийнявши участь в обороні Києва. Начальник військового інституту генерал-майор Віктор Остапчук в одному зі своїх інтерв’ю говорить: «24 числа ми отримали сигнал бойового управління і були сформовані два стрілецьких батальйона, один з яких приймав участь в обороні м. Києва, а саме м. Ірпінь. Ніхто не очікував, але хлопці були готові. Це були курсанти 2-го і 3-го курсів, як і 104 роки тому. Ми бачили в їх поглядах стурбованість, здивування, але потім коли вони повернулися з завдання, я побачив в їх очах втомленість але незламність.»
Курсанти, які приймали участь в обороні столиці були відзначені медалями «Незламним героям російсько-української війни». Казанківцям буде приємно дізнатися, що серед сучасних крутівців, таку нагороду отримав і наш земляк Артем Фурсов, 2002 року народження, випускник Казанківської ЗОШ№ 2 (2020 року випуску).
Цілеспрямований та мотивований саме на професію військового, всупереч волі батьків, не маючи попередньої військової підготовки в профільному ліцеї, він подає документи до ВІТІ на факультет бойового застосування систем управління та зв’язку. В умовах найскладнішого конкурсу (1до 13) проходить відбір та отримує таку важливу особисту перемогу - стає курсантом престижного військового навчального закладу країни. Цілеспрямованість, впертість, мотивація були тими чинниками, які дозволили здібному юнакові здійснити свою мрію. Нам приємно, що серед чинників його вибору стали і відвідини нашого музею, адже Артем неодноразово відвідує його, робить селфі на згадку. А улюбленою кімнатою, що його особливо приваблює стає кімната «Казанківський край крізь призму воєнних лихоліть».
Довелося Артему разом з іншими курсантами в перші місяці повномасштабного вторгнення росії брати до рук зброю, охороняти інститут, кордоном займати оборону для недопущення танків на вулиці Києва, займатися евакуацією населення м. Ірпінь, чергувати на блокпосту в напрямку м. Бучі, виконувати доручення військових ЗСУ (артилерія), потрапляти під ракетні обстріли.
Майбутній офіцер сьогодні продовжує навчання. Його знання стануть запорукою успіху ЗСУ на полі бою, який в багатому залежить від сучасних комунікацій та інформаційних технологій, кібербезпеки. Попереду війна і саме йому, як майбутньому офіцеру ЗСУ, разом з усім українським народом доведеться її завершувати та давати відсіч ворогові назавжди. Побажаємо йому успіхів в його ратній справі та скорішого захисту вже мирної України.
Герої Крут і зараз на війні. Вони є для нинішнього молодого покоління мірилом відданості та самопожертви та надихають сучасну молодь на подвиги. Хай їм щастить, крутянам сьогодення.
За матеріалами історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради
