Людина, яка в жорстких боях давала відсіч окупантам, боролася за незалежність своєї країни на фронтах Другої Світової війни, відчайдушно бив ворога і дуже чекав Велику Перемогу
23 грудня 2023 року пішов з життя останній учасник бойових дій у Другій Світовій війні,житель с. Нововолодимирівка Іван Бойко. Хочеться, щоб пам'ять про нього ніколи не згасала, тому давайте згадаємо його історію нелегкого життя довжиною більше дев’яти десятиліть.
Іван Панасович народився він 18 вересня 1924 року в селянській родині, де були ще менші брати та сестра. Ходив до школи, а коли підріс, як всі сільські діти, влітку працював у колгоспі. Мріяв про подальше навчання у ветеринарному технікумі. Та мрії не судилося здійснитися. Почалася війна.
8 серпня 1941 року Івана разом з батьком викликали до військкомату і наказали вже наступного дня з’явитися на збірний пункт. В зв’язку зі хворобою батька не взяли на фронт, а Іван 11 вересня прийняв військову присягу. Так, в неповних 17 років, почалася його довга й нелегка дорога війни.
Перше бойове хрещення відбулося на переправі через річку Дніпро. Для юного хлопця це був жах. Далі була служба в 21-й бригаді протитанкової роти. Під час наступальної операції на Можайсько-Волоколамському шосе, під Ржевом, Іван Панасович був тяжко поранений в ногу. Після лікування знову на фронт. Воював вже в 303-й окремій роті телефоністом зв’язку. Фронтовики знають ціну роботи зв’язківцем. Зв'язок ціною життя.
Далі був 393-й авіаційний полк зв’язку 4-ї авіаційної дивізії особливого призначення. Як зв’язківець і розвідник, неодноразово здійснював розвідувальні операції брав язика. За це мав нагороди За відзнаку та інші.
Лінія фронту повільно, але впевнено просувалася в бік Німеччини. Його дивізія брала участь у визволенні України, Білорусії, Польщі і переможно дійшла до Берліна. Там на руїнах Рейгстагу Іван Панасович на шматку каменя залишив і свій автомат.
Війна у Івана Панасовича закінчилася 25 листопада 1945 року в Німеччині в місті Дрезден в званні лейтенанта запасу. Ще деякий час він залишався там патрулювати визволену територію.
Повернувся Іван Панасович до рідного села тільки в 1946 році. З сумом дізнався, що батька вбили поліцаї, а сестру ще в 1941 році забрали на примусові роботи до Німеччини.
Та життя продовжувалося. В 1946 році Іван Панасович одружився з Ганною Никифорівною, з якою щасливо прожив до 1989 року. 11 травня цього року вона відійшла у вічність.
Після повернення з війни працював у колгоспі обліковцем тракторної бригади, потім бухгалтером та завідуючим складом. В 1984 році пішов на пенсію та ще декілька років продовжував працювати. Дедалі частіше давалися взнаки фронтові рани, через які отримав інвалідність.
Не так давно,18 вересня, Іван Бойко відзначив свій останній 99-й день народження.
У нього залишилось безцінне багатство- три сини,донька,сім онуків та дванадцять правнуків.
Вічна пам'ять ветерану!
