Лікували три покоління казанківців
У далекому 1962 році Казанківщина побагатшала на двох прекрасних, відповідальних, сумлінних та відданих медичній справі фахівців. Це подружжя Остапенків - Валентин Фірсович та Зоя Єгорівна.
Шляхи двох однолітків (1936 року народження) перетнулися у Харківському медичному інституті, де вони одночасно навчалися на різних факультетах. За направленням молода подружня пара поїхала до села Миколо-Гулак Казанківського району. Валентин працював завідуючим амбулаторією, Зоя - лікарем-педіатром. Саме там розпочалася їх лікарська трудова біографія, загальний стаж роботи в якій склав більше ста років. З 1971 року Валентина Фірсовича було призначено головним лікарем Казанківської центральної районної лікарні. Зоя Єгорівна з того часу теж працювала в Казанці. Багато сил, знань, умінь віддали вони цьому медичному закладу.
За часів головування Остапенка ЦРЛ була потужною структурою, яка надавала послуги на доволі високому рівні. В лікарні працювало 46 лікарів (6 хірургів, 3 гінеколога, було 250 койко-місць та велике поліклінічне відділення. Адміністративну роботу керівника Валентин Фірсович поєднував з лікарською практикою хірурга, оперував пацієнтів. Казанківщина запам’ятала його, як раціонального господарника, новатора. Саме під його керівництвом відбулися грандіозні зміни в укріпленні бази: особисто керував спорудженням «свого дітища» - двоповерхового хірургічного корпусу - від самого початку і до здачі в експлуатацію у 1980 році. Збудований адміністративний корпус. Всі споруди з пічного були переведені на центральне опалення, вирішене питання водопостачання та багато іншого. Залишився не втіленим у життя його найамбітніший та чудовий проєкт щодо побудови водолікарні (з радоновими водами, що є в нашій громаді).
Валентин Фірсович був дуже порядною, відповідальною людиною, вимогливою до себе і до інших. В останні роки працював лікарем-наркологом. Створив методичну та матеріальну базу наркологічної служби району, досвід його роботи був поширений на всю Україну.
Зоя Єгорівна - легенда казанківської педіатрії. Через її руки пройшло три покоління казанківців, більше 10 тисяч пацієнтів. До неї приходили діти, а потім їх діти, а потім онуки. Багатьох знала в обличчя і впізнавала за зовнішньою схожістю з батьками, яких також пам’ятає з пуп’янка. І всі вони вдячні цьому завжди привітному, доброзичливому і тактовному лікарю за слушні поради та здорових нащадків. «В мене не було вихідних, не було нічного чи денного часу, особливої напруги додавали епідемії, які спалахували періодично в селах району», - говорить вона.
У 1994 році З.Остапенко мала б піти на заслужений відпочинок, але не змогла покинути своєї справи та пропрацювала у ЦРЛ аж до 2013 року.
11 березня 1976 року Указом президії Верховної ради СРСР Зоя Єгорівна та Валентин Фірсович отримали державні нагороди - Ордени Трудового Червоного Прапора.
У 2013 році подружжя Остапенків отримали медаль «За заслуги перед Казанківщиною» з нагоди 90-річчя утворення району. Того ж року, а саме 27 жовтня Валентин Фірсович пішов у засвіти.
Разом прожили вони щасливе подружнє життя довжиною у 53 роки. Гідне та красиве.
Тож вітаємо Зою Єгорівну та всіх працівників медичної галузі казанківської громади зі святом. Бажаємо не тільки дбати про здоров’я оточуючих, а й берегти своє. Нехай довге життя обдарує Вас щасливими моментами та приємними спогадами, розумінням і вдячністю людей. Миру та перемоги всім нам!
За матеріалами історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради
