A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Казанківська громада
Миколаївська область, Баштанський район

Пам’ятайте минуле заради майбутнього

Дата: 09.05.2020 23:23
Кількість переглядів: 300

Друга світова війна все далі і далі від нас. Ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, бід час якої загинула неймовірна кількість людей , які просто хотіли жити. Знаємо ми, старше покоління , але чи знає про це молоде покоління. Я донести все це. Як розповісти про це.

Спогади Осики Таїсії Іванівни , жительки села Миколаївка, про свого батька Гордєєва Івана Даниловича, 1918 року народження.

Як тільки наближається день Перемоги в нас с сестрою Ніною спливають спогади про татуся. Він був чудовим батьком.

Наш тато проходив строкову службу, служив 4 роки, на кораблі коком. Тільки но повернувся до дому, як розпочалася війна.

В блокадному Ленінграді пробув півтора року розвідником. З розвідки привів полоненого і його батькові Гордєєву Данилу командир частини прислав листа з подякою за відважного та сміливого сина, а також надіслав польову газету з фотокарткою Гордєєва Івана, де була стаття про його подвиг.

День Перемоги батько зустрів у Кенігсберзі. За його мужність і відвагу він був нагороджений орденами: «Червоної зірки», «Слави 3 ступеня», медалями: «За відвагу», «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Германією». Нажаль відзнак не залишилось.

Після війни татові пропонували залишитися військовим, він відмовився, бо дома його чекали батько - інвалід, мати та чотири сестрички.

Батька часто запрошували до школи розповісти спогади про війну учням, але згадувати пережите без сліз він не міг. А дома нам розповідав, що війна то страшний та болючий спогад. Тяжко було втрачати побратимів з якими ходив в атаки, які гинули на його очах. Батько був дуже радий, що у нього росте дві донечки. Він завжди говорив «Слава Богу що, у мене дівчата. Я за всіх хлопців відслужив». Пізніше я зрозуміла чому він так говорив.

Він дуже любив читати книжки, а найбільше казки народів світу. Про війну читати не любив , так як бачив це все своїми очима.

Тато гарно танцював танок «Яблучко», вмів вибивати чечітку, гарно співав, був учасником хору Александрова. Найулюбленіша пісня батька «Землянка». Вони її співали в окопах і на душі ставало тепліше, і як найшвидше хотілось перемоги. Пізніми зимовими вечорами разом з мамою вони співали різні пісні, на два голоси. Ми з сестрою теж вчилися з ними співати. В даний час я активна учасниця художньої самодіяльності.

В день Перемоги біля пам’ятника загиблих воїнів батьківські очі завжди були наповнені слізьми .

Нагородами тато не любив хизуватися, найкраща нагорода була наша Перемога над фашизмом. Деякі фото з батьком залишились, і я хочу щоб ви побачили.

Щиро вітаю всіх з Днем Перемоги, бажаю миру та злагоди .



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь