Пам’ятайте минуле заради майбутнього
Друга світова війна все далі і далі від нас. Ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, бід час якої загинула неймовірна кількість людей , які просто хотіли жити. Знаємо ми, старше покоління , але чи знає про це молоде покоління. Я донести все це. Як розповісти про це.
Спогади Осики Таїсії Іванівни , жительки села Миколаївка, про свого батька Гордєєва Івана Даниловича, 1918 року народження.
Як тільки наближається день Перемоги в нас с сестрою Ніною спливають спогади про татуся. Він був чудовим батьком.
Наш тато проходив строкову службу, служив 4 роки, на кораблі коком. Тільки но повернувся до дому, як розпочалася війна.
В блокадному Ленінграді пробув півтора року розвідником. З розвідки привів полоненого і його батькові Гордєєву Данилу командир частини прислав листа з подякою за відважного та сміливого сина, а також надіслав польову газету з фотокарткою Гордєєва Івана, де була стаття про його подвиг.
День Перемоги батько зустрів у Кенігсберзі. За його мужність і відвагу він був нагороджений орденами: «Червоної зірки», «Слави 3 ступеня», медалями: «За відвагу», «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Германією». Нажаль відзнак не залишилось.
Після війни татові пропонували залишитися військовим, він відмовився, бо дома його чекали батько - інвалід, мати та чотири сестрички.
Батька часто запрошували до школи розповісти спогади про війну учням, але згадувати пережите без сліз він не міг. А дома нам розповідав, що війна то страшний та болючий спогад. Тяжко було втрачати побратимів з якими ходив в атаки, які гинули на його очах. Батько був дуже радий, що у нього росте дві донечки. Він завжди говорив «Слава Богу що, у мене дівчата. Я за всіх хлопців відслужив». Пізніше я зрозуміла чому він так говорив.
Він дуже любив читати книжки, а найбільше казки народів світу. Про війну читати не любив , так як бачив це все своїми очима.
Тато гарно танцював танок «Яблучко», вмів вибивати чечітку, гарно співав, був учасником хору Александрова. Найулюбленіша пісня батька «Землянка». Вони її співали в окопах і на душі ставало тепліше, і як найшвидше хотілось перемоги. Пізніми зимовими вечорами разом з мамою вони співали різні пісні, на два голоси. Ми з сестрою теж вчилися з ними співати. В даний час я активна учасниця художньої самодіяльності.
В день Перемоги біля пам’ятника загиблих воїнів батьківські очі завжди були наповнені слізьми .
Нагородами тато не любив хизуватися, найкраща нагорода була наша Перемога над фашизмом. Деякі фото з батьком залишились, і я хочу щоб ви побачили.
Щиро вітаю всіх з Днем Перемоги, бажаю миру та злагоди .
