Вклонися, мій травню, високим могилам!
Кожен рік віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1945 року.
Вічною славою, подвиг освячений.
В приміщенні Лагодівського сільського клубу та бібліотеки оформлено стенд «В пам’яті нашій навіки», де висвітлено біографію наших ветеранів Другої cвітової війни, а також оформлено книжкову виставку «Подвигу жити у віках».
Щороку в. о. старости сіл С.М. Плеско, завідуюча сільським клубом Л.В. Урус з учасниками художньої самодіяльності вітають з Днем Перемоги учасника Другої Світової війни жительку села Мар’янівка Зою Іванівну Скрипник (23.03.1925 року народження)
Давно мовчать гарматні жерла
Гарячі кулі отсвистали
Та слава тих років не вмерла
Вона зійшла на п’єдесталі.
Біля меморіальної плити, визволителям нашого села проводимо святковий мітинг та покладаємо квіти. Ми повинні пам’ятати про ті воєнні роки.
Павлов Олександр Іванович.
Народився 28 грудня 1926 року. В селі Ново-Очаків, Баштанського району, Миколаївської області. В 1940 році закінчив семирічну школу.
З серпня 1941 року, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Спочатку піднощиком снарядів в легким артилерійському полку. При відступі був переведений в 631 окремий мінометний полк, який розміщувався в Донбасі, де служив навідником мінометів. В січні 1942 року був поранений відправлений в госпіталь на Кавказ. Після лікування направлений в 32 учбовий стрілецький полк. З осені 1944 року знову брав участь у бойових діях на території Польщі потім Німеччини. У лютому 1945 року був тяжко поранений і направлений в радянський військовий госпіталь польського містечка Сідлець, де й перебував до кінця війни.
Після війни продовжив службу в армії і був демобілізований в березні 1949 року. Після демобілізації жив в селі Лагодівка, де одружився, виховував дітей та працював в колгоспі. Помер в 2008 році.
Волков Нікіфор Васильович.
Народився 25 лютого 1909 року. В селі Троїцько-Сафоново. Після смерті батька, мати з дітьми переїхала в Лагодівку.
З дитинства працював по наймах. В 1929 році одружився. З 1930 року працював в колгоспі конюхом, ростив та виховував дітей.
Призваний на фронт з початку війни. Служив в кавалерії. Брав участь в обороні Україні. В травні 1942 року під Харковом потрапив у полон. Перебував в полоні в Західній Німеччині, де в таборі військовополонених змушений був працювати на шахтах. Після звільнення з полону у 1945 році, повернувся додому. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» та іншими орденами та медалями.
Після війни працював у колгоспі. Помер 24 липня 1994 року.
Козоброд Тимофій Іванович.
Народився 6 березня 1907 року в селі Лагодівка в селянській родині. Невдовзі після народження померла мати, а батька вбили в 1914 році у Першій Світовій війні. Залишившись сиротою виховувався з мачухою. Здобувши початкову освіту, став працювати. Одружившись в 1928 році став працювати одноосібно. Під час колективізації, втративши майно пішов працювати на шахту в місто Кривий Ріг.
На початку Великої Вітчизняної війни був призваний на фронт. Брав участь в оборонні Одеси. Під час евакуації радянських військ з Одеси потрапив в полон до румунів. З осені 1941 року до весни 1944 року перебував в полоні в Румунії. Після звільнення з полону знову потрапив на фронт. Має численні поранення. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» іншими орденами та медалями.
Після закінчення війни повернувся в Лагодівку. Працював трактористом. Виховував шістьох дітей. Помер 15 листопада 1996 року.
