Ви в пам’яті нашій навіки

Дата: 09.05.2020 13:04

Кількість переглядів: 608

Ось вже 75 років,щороку, 9 травня , коли розквітає все довкола, коли щедрі сонячні промені посилають на землю своє тепло, людство святкує величне свято День Перемоги нашого народу у Другій світовій війні.

Чим далі у глибину історії відходять суворі події минулої війни, тим яскравіше постає перед нами, перед зором усього прогресивного людства велич подвигу народу, його збройних сил, які перемогли лютого ворога, і тих , хто відійшов у вічність, залишивши слід на землі, слід пам’ятати назавжди!

Всім тим, хто пройшов вогняними шляхами війни, хто пішов у безсмертя, присвячується розповідь до 9 травня про учасників ІІ Світової війни Дмитро – Білівської сільської ради.

Наче птахи летять не вблаганно літа,
Залишають свій стрій дорогі ветерани.
У минуле пішла найстрашніша війна,
Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає
Тих людей, які нам здобули Перемогу.
Лише пам'ять забути про них не дає,
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,
Перед ними завжди на коліна ставайте.
Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте!

Ушканенко Андрій Яковлевич

Ушканенко Андрій Яковлевич народився 1924 року в селі Балкове, Казанківського району, Миколаївської області. Закінчів 8 класів в Дмитро-Білівській школі і після чого його забрали служити Батьківщині.

Воював Андрій Яковлевич з 1943 по 1945, а потім ще служив до 1946.Був сильно поранений в Ростові на Дону . Так трапилось що коли його ранило осколками потрощило все тіло але він після довгого лікування вижив. А в цей час коли його ранило , його рідного брата зовсім близько біля нього вбило на смерть. Під час війни був нагороджений Орденом за відвагу та Орденом Слави 1 ступені.

Після війни працював каменотесом 13 років і потім направили навчатися в Кривий Ріг в Гірничий інститут . Після чого почав працювати начальником кар’єра по відкритим розробкам граніту. Працював в ПТУ, майстром в Казанківській виправній колоній №93 .

Хоч його вже давно і немає але вся родина дуже пишається тим що був у них такій дід, та батько Андрій . Дякуємо йому за те що він нас захистив.

Стрюк Дмитро Іванович

Народився Дмитро Іванович в 1928 році в селі Білівка . Вчився в Дмитро- Білівський школі. В 15 років в 1943 році був відправлений в Германію.

Розповідь Дмитра Івановича про те як він потрапив в Германію:

«23 лютого 1943 року був забраний калмиками в місто Миколаїв. Грузили нас на станції Казанка. В Миколаїв привезли ми там переночували. З Миколаєва перевезли в місто Одеса, там ми знаходилися в театрі одну добу.З Одеси нас перевезли в пересильний пункт міста Перемиші. З Перемиші нас перевезли в німецьке місто Беблінкін. В місті Беблінкіні працювали на авіаційному заводі. Авіаційний завод знаходився біля залізної дорогі,через залізну дорогу був міст, по якому ми ходили на роботу. Біля авіаційного заводу був аеродром. Авіазавод знаходився на окраїні міста Беблікіна.

Звільнили нас американські війська в 1945 році. При звільнені нам сказали двигатись в місто Фрайбург або Кодбус.З цих міст нас перевозили американці до російської границі.»

В 1950 році був в армії служив розвідником артилерійських мінометних

частин. Прийшов з армії в 1953 році. А після армії працював і жив в селі Білівка.

Окорочкова Валентина Кузьмовна

Народилася Валентина Кузьмовна в 1922 році в місті Єлєц Ліпецької області.

В 1941 році пішла захищати Батьківщину. Під час боїв була контужена, дивом залишилась живою. Була нагороджена Орденом Слави.

В Дмитро – Білівку приїхала в 1968 році. Була завжди веселою і доброю людиною. З того часу і до смерті працювала в колгоспі ім. Чапаєва на свинофермі.

Сисоєв Трохим Андрійович

(25.04.1914 - 24.05.1990)

Народився Трохим Андрійович в Рязанській області , Михайлівський район, Росія.

Був на фронті 6 місяців І Світової Війни. В 1941 під час другої Світової війни був призваний на фронт. За роки служіння займав різні посади (від старшини роти до Командира взвода).

1943 р. був нагороджений медаллю «За відвагу» при військових діях підірвав 2 фашистських танка.1945р. нагороджений Орденом Слави ІІІ ступені за те що держав оборону один, при приказі відступити. Мужньо витягнув с поля бою тяжко пораненого офіцера. Після війни довгий час тримав зв’язок з тяжко пораненим офіцером. Також був нагородженим Орденом «Світової війни» І ступені. Орден «Світової війни», Медаль «За бойові заслуги. Медаль «За взяття Берліна»

В 1945 році після війни приїхав на Україну. Працював в колгоспі.

Згадаймо усіх поіменно

Серцем згадаймо своїм

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

Богдан Микола Іванович

Богдан Дмитро Іванович

Бондар Констянтин Пилипович

Боцвін Яків Романович

Бражник Микола Миколайович

Будзяк Володимир Іванович

Вовченко Федір Кирилович