Сажкові хвороби - небезпечні захворювання зернових культур.
Зернові культури – це основа сільськогосподарського виробництва.
Серед багаточисельних хвороб зернових культур, сажкові хвороби є найбільш шкідливими. Вони спричиняють прямі втрати врожаю і проявляють опосередкований негативний вплив на ріст, розвиток і продуктивність рослин (зменшення довжини колоса, кількості зерен у колосі, схожості та маси зерна). При сильному ураженні зерна погіршуються його товарні, хлібопекарські і біохімічні показники якості (борошно темніє, зерно має неприємний запах, зменшується вміст цукру, крохмалю, тіаміну, тощо). Ослаблені рослини втрачають генетичну стійкість до інших патогенів, а також до екстремальних гідротермічних умов у період вегетації рослин. Потенційні втрати зерна від сажкових хвороб можуть становити до 45 %.
Ураження зернових культур сажковими хворобами призводить до того, що зерно стає небезпечним харчовим продуктом. Мікроорганізми, як у період вегетації, так й в процесі зберігання, обумовлюють накопичення у зерні мікотоксинів, які негативно впливають на здоров’я людей і сільськогосподарських тварин та не може експортуватися в інші країни.
Тверда сажка (Tilletia caries Tul) уражує зав'язь, перетворюючи зерно на "мішечки" з чорними спорами, які пахнуть оселедцевим розсолом. Зараження відбувається під час проростання насіння. Симптоми ураження помітні на початку молочної стиглості, а саме: колос дещо сплющений, інтенсивно зелений із синім відтінком, колоски неприродньо розпушені. В зернівках замість зерна утворюються мішечки з теліоспорами гриба. На ячмені всі органи ураженого колосу перетворюються на чорну спорову масу. Теліоспори округлі 14-25 х 13-21 мм, світло або темно коричневі.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори. Зараження зерен відбувається під час обмолоту. Найбільша кількість теліоспор спостерігається в борозенці зерна, але спори можуть потрапляти на поверхню
ґрунту і на солому.
Карликова сажка (Tilletia controversa) більш шкідлива, ніж тверда і становить серйозну загрозу для вирощування пшениці. Уражені посіви практично не дають врожаю. Її наявність може призвести до значних втрат урожаю, погіршення якості зерна та проблем із реалізацією продукції.
У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, рослини дуже кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше. Довжина таких стебел, як правило, в 2-4 рази менша ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, ніж при зараженні твердою сажкою, а колоскові луски розсунуті так, що колосся виглядає пір'ястим. У колосі замість зерна утворюються дрібні сажкові мішечки з заокругленим верхнім конусом і маленьким відростком. Теліоспори темно-коричневі, кулястої форми, 19-27 мм в діаметрі.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори, а також ґрунт, в якому знаходяться теліоспори, що зберігають життєздатність до 3 років, а в місцях скупчення спор – від 3 до 10 років. В деяких випадках теліоспори можуть переноситися з заражених ділянок паводковими водами.
Летюча сажка (Ustilago tritici ) особливо великої шкоди може завдавати посівам ячменю, пшениці, житу.
Руйнує колос повністю, перетворюючи його на чорну порошисту масу, що розлітається за вітром до моменту збирання. Симптоми проявляються під час виколошування, коли всі частини колосу, крім стержнів, перетворюються в рихлу спорову масу. Зараження відбувається під час цвітіння, тому збудник інфекції знаходиться в середині зерна, на відміну від твердих сажок, коли спори знаходяться на поверхні. Теліоспори дрібні, кулясті, світло-бурі, 5-9 мм у діаметрі.
Джерело інфекції: насіння, в зав’язі якого знаходиться слабко розвинутий міцелій. Заражене насіння не втрачає схожості і ззовні виглядає як здорове. Життєздатність збудника в насінні може досягати 3 і більше років.
Стеблова сажка (Urocystis tritici) уражує пшеницю, жито.
Уражує стебла та листя, утворюючи довгасті опуклі смуги. Рослини покручені, часто не колосяться. Проявляється хвороба на стеблах, листках у вигляді довгастих опуклих смуг довжиною в кілька сантиметрів. З часом ці смуги набувають свинцево-синього кольору. В місцях уражень епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошується. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин.
Джерелом інфекції є зерно та грунт, де теліоспори зберігаються більше року. Зараження проходить від моменту проростання насіння до утворення першого листка.
Індійська сажка. Збудник (Tilletia indica Mirta) уражує пшеницю, тритикале, жито. Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння. Характерними ознаками ураження є часткове перетворення насіння в чорну спорову масу теліоспор, які мають запах гнилої риби. Уражаються лише 1-5 колосків у колосі. Часто спостерігається руйнування зародкової частини або борозенки зернівки. Зрілі теліоспори мають червонувато-коричневий або темно-коричневий колір, кулясті чи овальні, з товстою сітчастою оболонкою, обмеженою тонкою безбарвною мембраною, 22-55 мм в діаметрі. Ураження спостерігається тільки після виходу колоса із пазухи листка.
Джерелом зараження може статися шляхом завезення продовольчого, фуражного зерна, а також насіннєвого матеріалу. У природних умовах локальне поширення може бути викликане потоками вітру, що розносить спори, а також тварин і птахами.
Також грибки можуть зберігатись на елементах елеваторів, деталях сільськогосподарської техніки, обладнання, інвентарю. Крім того, перенесення відбувається з коренеплодами, комбікормом, продуктами помелу, частинками зараженого ґрунту, тканини мішків, господарських сумок, контейнерів.
Для уникнення зараження посівів сажковими хворобами потрібно дотримуватися правил агротехніки:
- якісний обробіток ґрунту;
- дотримання сівозміни та просторової ізоляції;
- відмова від дуже ранніх строків сівби;
- якісне очищення насіннєвого матеріалу;
- знезараження тари та сівалок;
- вирощування стійких до хвороб сортів;
- знищення злакових бур’янів – резерваторів інфекції;
- протруєння насіння якісними протруйниками.
Врожай завжди починається з якісного та здорового насіння, якому забезпечили гарні умови для проростання та захист від хвороб на ранніх етапах росту і розвитку. Незабаром посів ярих зернових культур, яким дуже важливо закласти міцний, здоровий фундамент майбутнього врожаю, дати можливість потужного старту культурі.
Для протруювання насіння необхідно підбирати препарати з відповідним спектром дії згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» та правил особистої гігієни і залучати до роботи осіб, які мають посвідчення про право роботи з пестицидами.
Систематичне проведення обстежень посівів та вчасно проведені захисні заходи даватимуть можливість стримати розповсюдження шкідливих організмів та вберегти врожаї зернових колосових культур.
Головний спеціаліст
ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області Л. Батрак
