29 серпня у нашій громаді відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті захисників України.
Цьогоріч вшанування розпочалося з автопробігу пам’яті Героїв, що стартував у Баштанці, пройшов через Новий Буг і завершився в центрі Казанки. Колона автомобілів із державними прапорами з Казанківської, Баштанської, Новобузької та Березнегуватьської громад стала символом єдності та вдячності всім, хто віддав життя за Україну.
Саме цього дня у 2014 стався один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення - вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом. Коли сотні українських воїнів, були підступно розстріляні. Соняшники, якими проходили колони наших воїнів, плакали своїм цвітом і насінням та стали мовчазними свідками цієї трагедії й назавжди – символом нашої скорботи.
Особливим знаком скорботи цього дня став Біло-чорний стяг на будівлі Казанківської селищної ради. Прапор Надії, який нагадуватиме про зниклих безвісти та полонених українців. Чорний колір символізує ті страждання, які проходять люди в полоні, закатовані, ті хто поклав своє життя, і білий — символ надії, символ того, що кожен повернеться, ми знайдемо тих, хто зник безвісти, полонені будуть вдома.
Біля пам’ятного знака загиблим воїнам жителі громади, рідні, військові та представники влади зібралися у спільній молитві та скорботі. Покладання квітів стало знаком вдячності й любові до тих, хто віддав найдорожче – своє життя – за мир і свободу.
До присутніх зі словами пам’яті та пошани звернулися:
селищний голова Олексій Асмолов;
начальник 4-го відділу Баштанського районного ТЦК та СП, підполковник Олександр Процак;
голова ГО «Добробат» м. Новий Буг Юрій Сільвестров.
У своїх промовах вони наголосили: Герої йшли на смерть, аби ми жили. Вони віддали серце й душу за Україну, і наш святий обов’язок – зберегти пам'ять про них, бути гідними їхнього подвигу та продовжувати боротьбу до перемоги.
Мітинг-реквієм завершився виконанням Державного Гімну України. У цю мить кожен із присутніх відчув єдність поколінь і відповідальність перед тими, хто вже ніколи не повернеться додому.
Вони загинули, щоб жила Україна. Вони безсмертні у нашій пам’яті. І доки ми продовжуємо їхню справу – вони навічно в строю. Герої не вмирають!
