Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Слюсар Юрій Миколайович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»
Сьогодні, 10 квітня, минає рік як на війні з російськими окупантами загинув наш земляк, справжній Герой, який віддав найдорожче – своє життя, захищаючи нашу країну та нас з вами – Слюсар Юрій Миколайович.
Юрій народився 19 липня 1976 року в селі Дмитро-Білівка, Казанківського району Миколаївської області в сім’ї невтомних трудівників. Ріс у люблячій родині, вихований у повазі до рідної землі. Багато читав, улюбленим предметом в школі була географія. Після закінчення місцевої школи у 1993 році вчився на курсах водіїв та деякий час працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві.
В 1994-1995 роках в Охтирці Сумської області пройшов строкову службу в рядах Національної гвардії України. Демобілізувався маючи звання «старшого сержанта».
В 2001 році з молодою родиною переїздить до міста Вільногірськ Дніпропетровської області. Всі подальші роки працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті слюсарем по ремонту «БЕЛазів», пізніше – водієм. Сім’я виховувала двох діточок: Данила та Вікторію, будувала мирні плани на майбутнє…
28 березня 2022 року Кам’янським РТЦК та СП у Дніпропетровській області був призваний на військову службу по мобілізації. Протягом 2022 -2023 років на Харківському напрямку займався ремонтом військової техніки. З 2024 року старший сержант Слюсар Ю.М. переведений стрільцем-снайпером 1-го взводу 2-ої мотопіхотної роти одного з мотопіхотних батальйонів. Два роки він віддано і чесно боронив нашу Україну від російської навали.
Юрій Миколайович був мужнім воїном і виконував свої бойові завдання з великою самовіддачею. Трагедія сталася 10 квітня 2024 року поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області. В результаті здійснення противником скиду вибухового пристрою з БпЛА по позиції підрозділу Юрій Слюсар загинув. Йому навіки залишилося 48...
Похований 13 квітня 2024 року в м.Вільногірськ Дніпропетровської області.
У глибокому смутку залишилася родина: батьки, дружина та двоє дітей.
«Юрій був щирим, добросовісним, веселим, чесним, готовим підтримати у будь-якій ситуації. Він був найкращим сином для батьків та найкращим племінником для мене. Він любив увесь світ та був гідним сином нашої країни…» - з гіркотою говорить рідна тітка Героя Віра Іванівна Надь.
Про Юрія в селі відгукуються лише з добром. Своїми спогадами поділилася жителька с.Дмитро-Білівки, колишній педагог-організатор Дмитро-Білівської школи Хімій Тетяна: «Важко усвідомити, що Юрія вже не має. Його всі любили за щирість і простоту, за людяність і відкритість. Понад усе він любив свою родину, українську землю. Хорошим, гарним, із щирою посмішкою на вустах та дуже відповідальним юнаком – таким він запам’ятався мені…»
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності, вірність військовій присязі Указом Президента України №701 від 14 жовтня 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У день пам’яті Героїв Крут, 29 січня 2025 року, у м.Вільногірську під час пленарного засідання Вільногірської міської ради депутати та міський голова ухвалили рішення про присвоєння почесного звання (посмертно) 19 воїнам, які віддали життя за незалежність України. 19 Героїв стали почесними громадянами Вільногірської міської територіальної громади. Серед відзначених Героїв і наш земляк Юрій Слюсар.
Вічна шана і пам’ять воїну, який до останнього подиху беріг Україну в серці та мріяв про вільне мирне життя на українській землі!
Назавжди в строю!
