Свічка Пам'яті: Шана Загиблим Героям – Лис Едуард Вікторович
(спільний проєкт історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»)
Сьогодні наша розповідь про звичайного казанківського юнака, який за свій короткий вік став взірцем справжнього та щирого Героя.
Народився Едуард Вікторович Лис 18 червня 1993 року в смт Казанка. Так склалося, що вихованням Едуарда займалася бабуся Новікова Ольга Степанівна. Навчався та закінчив Казанківську ЗОШ №4, Казанківський аграрний ліцей. Тут промайнули його дитячі та підліткові роки.
Теплими є спогади про свого випускника у директора Казанківської гімназії №4 Скрипник Лариси Леонідівни: «Едік не ховався від війни. Він, як українець-патріот та справжній чоловік, пішов захищати рідну землю, свою родину і нас із вами, забезпечуючи нам відносний спокій. Почуття обов’язку і відповідальності в нього формувалися ще в шкільні роки. Хлопчина ріс добрим, чуйним та привітним. Про таких кажуть - світла людина, добра та щира».
З початком збройного конфлікту 2014 року був першим у рядах мобілізованих. Гідно пройшов випробування війною, приймаючи участь в бойових діях свого підрозділу під час проведення антитерористичної операції на Сході України. Деякий час працював у Казанківському райвійськкоматі. З 2016 року - служба за контрактом у Збройних Силах України. Старший матрос, заступник командира бойової машини, навідник-оператор відділення 503 окремого батальйону морської піхоти 36-ої окремої бригади морської піхоти Едуард Лис не один раз з відвагою дивився смерті в очі. Бригада, в якій проходив службу Едуард, дислокувалася в м.Маріуполь. Морські піхотинці цього підрозділу називають себе Борсуками, мають свій девіз: «Якщо наступ – то ми».
Едуард Лис героїчно загинув 2 квітня 2022 року в селі Новоукраїнка Мар’їнського району Донецької області під час виконання службових обов’язків в ході чергової бойової операції. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України № 397/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Поховали Лиса Едуарда Вікторовича на місцевому кладовищі (територія 4-ої сотні). Ще один Прапор України замайорів над просторами нашого селища, нагадуючи про чергову втрату земляків. Але він завжди залишиться в народній пам’яті: рідних, однокласників, сельчан, побратимів.
Згадує Андрій В’ячеславович Лощинін, заступник голови громадської організації «Казанківський районний союз ветеранів та учасників антитерористичної операції»: «Усі, хто знав Едуарда, цінували його за щирість, доброту та готовність завжди прийти на допомогу. Він безмежно любив своїх рідних, підтримував, піклувався про них. Був гарним другом, надійним побратимом та життєрадісною і щирою людиною. Був справжнім патріотом своєї держави. Він втратив найцінніше - власне життя за мир, за вільне майбутнє, за незалежність, за кожного з нас, за Україну!»
«Едік був завжди добрим, усміхненим, чесним, справедливим, рішучим, мужнім, надійним та дуже працьовитим» – такими словами згадує Едуарда його тітка Наталія Володимирівна Пашкова. Вона передала до фондів нашого музею особисті речі Едуарда Вікторовича: шеврони, нагрудні розпізнавальні наліпки, військовий берет морського піхотинця, які вже зараз знаходяться в експозиції залу російсько-української війни 2014-2024 років.
Важлива подія по увіковіченню його пам’яті відбулася в 2022 році, коли жителі вулиці імені Юрія Тимошенко виступили з ініціативою про перейменування їхньої вулиці на Едуарда Лиса. Рішенням Казанківської селищної ради №724/21 від 16 грудня 2022 року ініціатива підтримана та набула законного статусу.
Герої не вмирають. Вони залишаються у наших серцях. Вічна пам’ять і слава Лису Едуарду Вікторовичу, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
