A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Казанківська громада
Миколаївська область, Баштанський район

В пошуках скарбів казанківського краю

Дата: 03.08.2021 15:01
Кількість переглядів: 266

Наш казанківський край овіяний легендами, а народні перекази про численні скарби, які нібито сховані під землею, хвилюють не одне покоління казанківців. Були спроби окремих любителів цінностей щось віднайти, але серйозних досліджень ніколи не проводилося. Людей ніколи не залишало бажання віднайти стародавні скарби, але найчастіше знаходили їх люди зовсім випадково. Та серцям «золотошукачів» важко заспокоїтися і вони прискорено билися, бо в уяві поставали скрині, наповнені коштовностями.

У книзі Віктора Івановича Гошкевича (історик, дослідник старожитностей Півдня України) «Клады и древности Херсонской губернии», виданій у 1903 році, є такі рядки (цитую мовою оригіналу):

«При д. Гулаковой лет 10 тому назад какой-то кладоискатель раскапывал курган, наняв для этого рабочих. Не найдя клада, предприниматель бежал, не заплатив рабочим».

«При д. Троянке есть вал и курган „Довгая могила“, в котором, по мнению крестьян, существует погреб, наполненный козацкими деньгами. Местный крестьянин Николай Маслов по какому-то „плану“ раскапывал этот курган. Дорывшись до материка, он обнаружил грунтовую могилу, плотно забитую глиной. На дне могилы стоял больших размеров горшок, который он разбил, так как денег в нем не оказалось. Становой пристав, узнав о раскопках, запретил их и отобрал у Маслова „план“».

«В Гончаровой балке, что в 3-4 верстах от с. Казанки, крестьянин Николай Маслов (чи не одна і та ж особа?) искал клад, но нашел только горшок (без денег, разумеется)».

«Весной 1902 г. вблизи дер. Ново-Лазаревки, Николаевской II-й волости, пахал землю крестьянин Сергей Шаповалов. Из-под плуга с комом земли вывалилось несколько серебряных монет. Заинтересовавшись находкой, пахарь принялся копать в том месте, и на глубине не более аршина нашел клад, пригоршни две серебряных монет. Одни из них были размерами в полтинник, другие поменьше; но все такие тонкие, что легко гнутся в руках; все покрыты неведомыми надписями. Между нами немало монет перерубленных пополам. По совету жителя с. Казанки М. И. Спренжина, Шаповалов прислал свою находку хранителю Херсонского археологического музея В. И. Гошкевичу, прося его определить, какого времени и какого народа эти монеты, и сколько они стоят теперь. Всех монет было прислано 76. Самою старою между ними оказалась монета Хосроя II, персидскаго государя сассанидской династии, царствовавшаго от 590 до 628 года. Остальные монеты - мусульманские, двух династий: омейядов и аббасидов. Это - все так называемые диргемы. Омейядских монет между доставленными оказалось три, халифов: Валида I (705-715 г.), Сулемайна (715-717 г.) и Хишама (724-743 г). Главную часть клада составляют диргемы аббасидской династии, чеканенные от 759 по 893 г., халифов: Мансура - 10 монет; Махди - 11; Рашида - 39; Мамуна - 5; Васека - 2; Мутеваккиля - 2; Мустаина и Мутамеда Ала Аллах по одной монете. Все рассмотренные монеты к числу редких не принадлежат, почему и не представляют ценности в нумизматическом отношении. 12 монет из этого клада куплены г. Гошкевичем, остальныя возвращены находчику».

«В 1887 г. крестьянин раскопал курган в версте от села Владимировки. В восточной его стороне оказался заваленный камнем вход в камеру; от входа 4 ступеньки вели внутрь кургана, в корридор, весь сложенный из больших камней, заканчивавшийся в противоположной стороне кургана; в корридоре, повидимому, ничего не найдено. В сентябре 1895 г. крестьянин с. Владимировки М. Митрофанов выорал на поле землевладельца Рябинина 40 медных екатерининских пятаков».

«В окрестностях с. Владимировки кладоискатели, разрывая курганы, находили бронзовые стрелы. В большом кургане, в 2 верстах от села, кладоискатели вырыли скелет человека и оружие».

В. Гошкевич скептично ставився до шукачів скарбів. У названій роботі ним описано чимало легенд, пов’язаних із начебто захованим у землі золотом та подальшим розкраданням могил. У більшості із них, як намагається довести автор, вони є вигадкою, а самих шукачів автор називає душевно хворими людьми. Нині важко сказати, чому Миколі Маслову не вдалося докопатися до золота, а Сергію Шаповалову так легковажно розлучитися зі справжнісіньким скарбом. Можливо, недостатньо повірили, можливо скрута, але про те історія мовчить?.. А може, та сила, що охороняла скарби, виявилася сильнішою за потуги «золотошукачів»?

На Казанківщині скарби ховали в потайних місцях будинків, мурували в стіни, або закопували на подвір’ях та на городах. Ховали, бо вірили, що прийдуть кращі часи. З розповідей Кирила Миколайовича Фурсова (1907 р. н.), неподалік колишнього дитсадочка на першій сотні, що по вулиці Миру, лежала гранітна брила, під якою сховано горщик із золотом.

Серед корінних жителів села Троїцько-Сафонове існує легенда, що наприкінці XYII століття під час турецько-татарської війни, в районі «Вовчого ставка» була закопана турецька карета довжиною 6 м, в якій знаходились коштовності: золотий шолом, різні золоті статуетки та інші коштовні вироби. Під місцем знаходження карети течуть підземні води. В діаметрі 25 м з’явилася низина, і коли прикласти вухо до землі, то можна почути гуркіт. Приблизно в 60–70-х роках минулого століття жителі села Троїцько-Сафонове Алєнін Пантелій і Загрєбаєв Павло вели розкопки на «гусячій лапці» (так називають це місце) з метою знайти цей скарб, однак їхня робота не принесла бажаного результату. Але ідея знайти карету не покидає односельців і дотепер.

Ще одна легенда пов’язана з Новоскелюваткою. Нібито турки в місці найвищого плоського виступу граніту заховали три бочки золота. Два місцевих жителі брати Мовчан Петро та Федір в 50-х роках минулого століття зробили спробу віднайти їх. Два тижні спеціальними насосами вони відкачували воду в місці, де нібито перебував скарб, але вода все прибувала та прибувала. Осушити місце не вдалося, тому і скарби залишилися на своєму місці.

В травні до музею завітала О. І. Рязанова, жителька Казанки та передала в дар музею унікальну монету, яку члени її родини знайшли на своїй земельній ділянці по вулиці Соборній. Ця монета випущена в обіг ще у 1740 році. Тримаючи в руках мідну денгу, якій вже понад 280 років, мимоволі постає в уяві подорожній, який ненароком її загубив. Ще раніше до музею свою знахідку приніс Антон Кудінов, який також на городі (вулиця Матросова) знайшов свій перший скарб. Монета виявилася французьким франком 1942 року.

Шукайте і може бути, що саме вам пощастить віднайти один зі скарбів, які таїть в собі казанківська земля!

Матеріал підготувала Оксана ЛЕВЧЕНКО, зберігач фондів історико-краєзнавчого музею Казанківської селищної ради.



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь